Хіба це не дивна рослина, якщо із її квітів отримують синю фарбу, із листя – жовту, а із кореня – чорну. Готова писанка в одній рослині! J . Німці називають її прагматично «водяна материнка» (Wasserdost) або загадково «трава Кунігунди» (Kunigundenkraut) – за ім’ям католицької святої, яка вважалася покровителькою хворих дітей.
Сідач був відомий з античних часів. Його латинська назва походить від імені понтійського царя Метридата Євпатора. За переказами цар використав сідач, як засіб проти отрути. Давні греки лікували ним укуси скорпіонів і інших отруйних тварин.
Середньовічні європейські селяни вірили, що у сідачі оселяються хатні духи, які захищають будинок від відьом і чортів. Це було причиною, чому ця рослина у великих кількостях росте навколо старих селянських обійсть.
Сьогоднішні фітотерапевти стверджують, що сідач збуджує апетит, очищає кров, має антибактеріальну і дезінфекційну дію, виводить зайву вологу із організму, понижає температуру тіла, врегульовує місячний цикл, вгамовує біль, підвищує потовиділення і прискорює загоювання ран.
А ще сідач – оригінальна декоративна квітка і чудовий медонос.
