Ця квітка не має періоду спокою і проростає одразу, як її насіння потрапляє на ґрунт. Нечуйвітер широко використовується як лікарська рослина. Вона хороший медонос, кормова рослина. Із неї роблять жовту фарбу для шовку і вовни.
Німці асоціюють цю рослину із шуліками. Вона в них називається трава шуліки зонтична (Doldiges Habichtskraut). А в народних переказах розповідали, що такий гострий зір має шуліка, бо протирає очі «молочком» із стебла нечуйвітру.
А як у нас? Чому «нечуйвітер»? Ось що про нього ми знайшли на сторінці у ФБ «Зелена планета Земної» – офіційна сторінка»: «В давнину до нечуйвітру ставилися як до магічної рослини. Вважалося, що зібраний у зимову новорічну ніч, він мав чарівну силу. Той, хто володів цією травою, завжди міг зупинити вітер на воді й захистити човен або корабель від біди. Відомо, що магічними властивостями зазвичай наділяли дуже цілющі рослини – саме таким і є нечуйвітер».
Ця рослинка може навіть восени зацвісти. Її зелене листя залишається ще тривалий час зеленим навіть під снігом.
Нечуй-вітра чує вітер
Перелітно-припускний?
Із простих і звичних літер
Словоскладень не простий:
Н е ч у й — в і т е р…
Волохатий —
Це немовби псевдонім,
Зовсім він не лопухатий:
Знає, що, і де, й почім…
Сперечається із вітром:
Хто не чує — ти чи я?
В поєдинку цім
Арбітром
Все сусідство Нечуя.
Іван Низовий
Луганськ
