Як заспокійливий засіб валер’яна відома ще з часів Стародавньої Греції. Її екстракт містить ціла купа лікарських препаратів. Як відомо, і котики до неї не байдужі J В особливий екстаз їх приводить речовина актінідін, запах якої схожий на сечу котячих.
Латинська назва валер’яна походить від слова valens, що означає «міцний».
Екстракт валер’яни використовують також у кондитерських виробах як ароматизатор, перш за все тоді, коли необхідно досягти виразного яблучного аромату.
Кажуть, що молоді паростки валер’яни смакують у салатах.
У північних народів валер’яну вішали над вхідними дверима, щоб відлякувала злих духів. Із цією ж метою носили цю рослину при собі. Вірили, що вона навіть могла врятувати від чуми.
Кажуть, що жування валер’яни викликає у людині гнівливість. Тому у Середньовіччі судді із надто м’яким серцем перед кожним вироком давали пожувати валер’яну, щоб суддя не проймався співчуттям до підсудного.
Зображення валер’яни часто можна побачити в іконографії, на картинах Середньовіччя і Ренесансу. Її зображення використовувалося у геральдиці.
