May 03, 2021
Ні нас, ні наших предків, ні пра-пра-пра-предків ще і у проекті не було, коли у небесному просторі вже ширяли красені орлани-білохвости! Понад 20 млн. років мешкають ці величні птахи на нашій із ними спільній планеті. Їхній рід Haliaeetus є одним із найстаріших родів птахів на Землі.
Вражають орлани не тільки родоводом, але і розмірами: самиця понад 6 кг із довжиною крил понад 700 мм, самець понад 5 кг із довжиною крил понад 600 мм. Саме так, самиця, як справжня матріархальна прадавиця, більша за самця. Розмах крил деяких особин сягає 2,4 метри!
Не менше враження справляє і гніздо цього птаха. Новозбудовані гнізда до 1,7 метрів в діаметрі і майже метр в висоту. Укріплені і надбудовані за роки потому вони досягають іноді 3 метрів заввишки. А все через те, що 1-3 пташеняти орлана знаходяться у гнізді до 2,5 місяців і покидають його тільки, як навчилися гарно літати. Що означає «навчитися гарно літати»? Це не тільки набути навиків координації тіла, правильного дихання, орієнтації у просторі тощо, але і наростити сильні м’язи. А наростити їх можна лише постійними наполегливими тренуваннями, як ми це робимо у спортзалах. Тому гніздо і має бути міцним і надійним стартовим майданчиком, щоб витримати багатотисячні «фізичні вправи» з мистецтва польоту. Аж чотири рази змінює пташеня оперення, допоки не набуде остаточних форм і забарвлення.
Повноцінним орланом, готовим до продовження свого іменитого давнього роду, білохвіст стає лише у віці 4-6 років. Свої гнізда орлани-білохвости будують на деревах, переважно на соснах і осокорах. У деяких регіонах також на землі. Ідеальним ландшафтом для них є сусідство лісу і розкішних луків із великими водоймами неподалік. Тому вони і облюбували наші осокорківські простори, оточені лісом із наявними великими чистими озерами і Дніпром поряд. Орлану потрібен саме простір. На території кілька кілометрів у діаметрі може вижити лише одна пара! І захищають орлани свій ареал дуже кревно! При цьому чужий молодняк толерується і навіть ігнорується. Але дорослому самцю краще не з’являтися у сусідських володіннях. Бо боротьба буде вкрай жорстокою. Зазвичай чужинець намагається якомога швидше забратися геть. І тільки якщо він відчуває, що є шанси, наприклад, власник території вже застарий або хворий, чужинець вперто вступить у двобій. Така дуель часто закінчується загибеллю одного із птахів або важкими пораненнями.
В той час, як на охорону території у орлана-білохвоста спрямовані всі його фізичні сили і фізіологічні здібності, у здобуванні харчу природа передбачила для нього менш енерговитратні програми. Орлан годинами спостерігає здобич у засідці. Бере слабких, молодняк, вмерзших у лід птахів. Частенько забирає трофей у інших хижаків. Рибу ловить вагою до 2-х кг. На розставлених крилах може кілька хвилин залишатися на воді, доки рибина здасться. Тож здобувають орлани свою здобич із якомога меншими зусиллями. При таких габаритах вони можуть собі це дозволити. Але не треба їх недооцінювати. За потреби цей хижак здатен розвинути швидкість польоту до 100 км на годину. Найчастіше їх можна побачити в небі у сонячний день з сильним вітром.
Залишки орлана-білохвоста знаходили на всіх стадіях розвитку людства, починаючи від кам’яного віку, у неандертальців і пізніших поселеннях. Із його кісток люди виготовляли різні знаряддя праці і побуту, використовували у ритуальних цілях. Тоді на зелених теренах планети мешкали сотні тисяч цих птахів. Але коли в черговий раз «царю природи» корона налізла на очі, він оголосив орлана-білохвоста «шкідливим птахом» і почав його масове винищення. У Західній Європі кампанія з винищення «шкідливих» хижих птахів, серед них і орланів, розпочалася ще у 18-му столітті. На наших теренах люди підхопили цю ідею наприкінці 19-го століття. У совєтські часи уряд «ворочатєлєй рєк» навіть виплачував грошову премію аж до 1969 року. Щороку тільки в Україні винищувалося до 150 тисяч особин хижих птахів.
У середині 60-х на просторі поля нашої спільної з птахами батьківщини вийшов новий «вбивця» – інсектицид ДДТ, в народі просто «дуст». Ні, птахи від нього не гинули одразу. Вони переставали розмножуватися…, як, власне, і люди.
Як і годиться, після кожної такої «царської» ініціативи і її тупо-ретельного виконання наступає невідворотнє «ОЙ!»
Людина ледь не викреслила довгожителя-орлана із списку живих істот на Землі. Довелося вживати заходів для охорони. Його було занесено і до Європейського Червоного Списку, і до Червоної книги України, і до Червоного списку МСОП. Він захищається Бернською і Боннською конвенціями і конвенцією СІТЕС.
У 90-х роках в Україні налічувалося лише 50-70 пар орлана. У 2009 свої гнізда вили вже 100 – 120 пар. Вчені підрахували, що наразі в Україні зимує 260-370 особин орлана-білохвоста. Нинішню популяцію цього птаха у світі оцінюють всього у 5-7 тисяч пар, серед них близько 4 – 4,7 пар гніздяться у Європі.
Якщо дикунське винищення «шкідливого птаха» припинилося, використання ДДТ заборонили, та забудова зелених зон у містах і навколо, застосування отрутохімікатів, меліорація земель, яка веде до скорочення кормової бази – все це ще дуже ускладнює життя красеня орлана.
Але найчастішою причиною смерті орлана-білохвоста на сьогодні є отруєння… свинцем. «Чому, звідки свинець?» – запитаєте ви. Як вважаєте, чи замислюються мисливці, які мільйонами використовують кулі із свинцю, куди потрапляють ці кулі, коли люди ранять або вбивають і не знаходять або не забирають вбиту тварину, чи залишають внутрішні частини тварини, які містять свинцеві кулі? Так далеко думка людини у переважній більшості не сягає. Люди навіть не усвідомлюють, що орлан, чи інший хижак вживає таку тварину у їжу разом із кулею. Птах дуже страждає. Відбувається враження його нервової системи, тварина сліпне. Орнітологи кажуть, що інші техногенні причини гибелі: від потягів, враження струмом на високовольтних лініях, від вітряків тощо стаються переважно як наслідок отруєння свинцем, оскільки птах у поганому стані, порушена його координація і реакція. Птах помирає в муках.
Саме тому у багатьох країнах вводиться заборона на використання куль з вмістом свинцю.
Дуже хочеться вірити, що людина, яка так погордо розмістила зображення орлана-білохвоста на багатьох своїх родинних і державних гербах, військових кораблях, демонструючи силу і міць, спроможеться при цьому проявити бодай трохи розуму, щоб земна багатомільйонна історія волелюбця-орлана залишалася реальністю, а не стала легендою.
Текст: Liudmyla Paetsch
Фото – Оксана Ралдугіна, Сергій Маломуж