July 25, 2021
Екологи та громада, яка захищає озера Вирлиця, Небреж, Тягле та Совські ставки, пояснюють, чому варто боротись за острівці дикої природи посеред великого міста.
(Фото: Юрій Пожар)
Зони дикої природи в Києві під загрозою. Як це трапилося і чому життєво важливо цьому зарадити?
У світовій практиці вже давно з’явилася тенденція до зменшення впливу людини на природні об’єкти в містах. Відступити, де це можливо, і дозволити природі регулювати саму себе – одна з засад міжнародного руху за відновлення дикої природи.
Кілька ділянок із водоймами в Києві, які з тих чи інших причин ніхто не доглядав, стали своєрідними осередками природного життя. Там сформувалася унікальна екосистема з різними видами тварин, птахів і рослин, зокрема червонокнижних. Надміру активний і часто нерегульований розвиток столиці ставить під загрозу подальше їхнє існування – от-от там з’явиться торговельно-розважальний центр чи житловий комплекс. Здебільшого кияни негативно ставляться до забудови київських водойм – і мають рацію.
Звідки в Києві дика природа
Озера Небреж, Тягле і Мартишів на південних Осокорках, а також озеро Вирлиця утворилися з заболочених лугів з озерами в старих річищах Дніпра. Внаслідок гідронамиву під час будівництва житлових масивів вони розлилися до сучасних розмірів. Сьогодні це унікальні залишки ландшафтних комплексів лівобережної заплави Дніпра.
(Квітка лотоса на озері Небреж. Фото: Сергій Лавренюк)
Каскад ставків на річці Совці, притоці річки Либеді, теж має свою історію. У 1950-60 роках тут був осередок рибного господарства. У 1990-ті ставки перестали зариблювати й очищувати – нижній каскад водойм обмілів, замулився і заріс очеретом. Утворилася самовідновлювальна і саморегуляторна прісноводна ландшафтна екосистема, що продукує значну кількість зеленої біомаси, чистить повітря, а також утримує вологу й самостійно звільняється від мулу після дощів.
На ставках регулярно тримаються групи водних птахів – крижнів, річкових крячок, мартинів, рибалочок, омелюхів, шпаків тощо. Тут водиться риба, зокрема карась, окунь, щука, короп, і живе кілька видів комах, занесених до Червоної Книги, а також болотяні черепахи. Екоклуб «Зелена Хвиля» нарахував 350 видів дерев. Вік деяких із них перевищує 200 років. Штучне створення подібної ландшафтної екосистеми зайняло би не менше 50 років.
Ставок на розі вулиць Антоновича і Ділової має частково антропогенне походження. З кінця XIX століття на цій ділянці працювало трамвайне депо, яке в 2005 році перенесли на Південну Борщагівку. На той момент багато маршрутів закрили, і депо виявилося відокремленим від трамвайних шляхів. Ділянку віддали у приватну власність для забудови.
У 2007 році тут планували звести 123-метровий житловий будинок, для якого вже навіть вирили котлован. Але природа взяла своє. Річка Клов, притока Либеді, що протікає неподалік, через рік затопила ділянку. Так посеред Києва з’явилося штучне озеро, де оселилися качки та інша живність, а будівельний майданчик почав заростати зеленню.
У 2011 році ділянку перепродали французькому девелоперу, щоб збудувати там багатофункціональний комплекс. Але вже в 2015 році останній знову виставив землю на продаж – високий рівень поверхневих вод робить будівництво надто дорогим.
Місцеві громади об’єднуються, щоб вимагати від міської влади природоохоронного статусу диких зон. Будівництво на цих ділянках часто суперечить нормам Водного і Земельного кодексу України. Совські ставки заслуговують статусу ландшафтного урочища місцевого значення у складі природно-заповідного фонду міста Києва. Довкола озер Небреж, Тягле і Мартишів активісти вимагають створити ландшафтний природний парк, озеро Вирлиця – визнати природним заказником місцевого значення. Про необхідність створення міського парку на Антоновича кияни зареєстрували аж дві петиції, одна з яких набрала достатню для розгляду кількість голосів.
Як унікальні екосистеми опинилися під загрозою
Більшість із цих ділянок міська влада віддала під забудову ще в середині двотисячних. У 2004 році ТОВ «Мрія-Інвест» та КМДА уклало договір про будівництво спортивно-оздоровчого комплексу біля озера Вирлиці. У 2012 році забудовник почав засипати водойму, але протести та зміна політичної ситуації в країні заморозили процес.
У 2005 році почалося будівництво на озері Небреж, а разом із ним невдоволення місцевих жителів. У 2009 році Київрада прийняла незаконний «Детальний план території району Осокорки», що дозволив житлову забудову природоохоронної території. Згідно з Генпланом там повинен бути великий рекреаційний комплекс.
19 гектарів землі на території нижнього каскаду Совських ставків місто здало в оренду в 2008 році для спорудження торговельно-розважального центру. Київрада могла розірвати договір ще в 2011, адже будівництво не розпочалося впродовж трьох років. Але цього не зробили.
(Цінне мілководдя Совських ставків. Фото: Микола Миклованов)
Останнім часом конфлікти довкола цих територій знову загострилися. З 2016 року триває судова тяганина з інвестором, який хоче побудувати ТРЦ на Вирлиці. В травні комісія Київради нарешті підтримала проєкт рішення про створення в Дарницькому районі ландшафтного заказника «Озеро Вирлиця» площею 98 гектарів.
Утім, Віталій Кличко раптом публічно заявив, що йому сподобався проєкт благоустрою від забудовника. Після цього голосування за заказник кілька разів переносили, а проєкт будівництва ТРЦ вирішили представити в Дарницькій адміністрації.
Як виявилося, впродовж 2018-2020 років керівником ТОВ «Мрії-Інвест» був Юрій Іонанов, шкільний друг міського голови і екс-керівник Фонду Кличка.
«Днями можуть поставити на голосування оголошення озера заказником та непродовження оренди. Ми збираємося прийти під КМДА, хоча трохи страшно, адже минулого разу на нас напали прихильники забудовника», – розповідає Олена Вакаренко, учасниця ініціативної групи з порятунку озера Вирлиця.
У 2017 році знову розпочалися будівельні роботи в межах прибережної захисної смуги озера Небреж. У відповідь на це активісти подали клопотання в прокуратуру. У 2018 році під тиском громадськості Київрада нарешті проголосувала за створення екопарку та розірвання договору оренди з забудовником. Озеру Тягле надали статус заказника місцевого значення, а будівництво заборонили. Суди щодо скасування незаконного ДПТ все ще тривають.
(Озера на Осокорках. Фото: Михайло Прищепа)
У 2020 році банк «Аркада», який мав будувати на озерах, визнали неплатоспроможним. Але загроза не зникла. В КМДА анонсували підписання меморандуму про добудову житлових комплексів. Девелопер Stolitsa Group представив новий проєкт, де замість 43 хочуть звести вже 48 багатоповерхівок. Саме його незабаром розглядатиме земельна комісія Київради.
На початку липня 2021 року на території Екопарку Осокорки знову активізувалися будівельні роботи. Піском та іншим будівельним сміттям, який почали завозити на майданчик, планують вирівнювати берегову лінію озера Небреж, а значить – знищувати унікальну місцеву флору і фауну.
Ідея звести на Совських ставках вісім багатоповерхових будинків замість розважального центру також з’явилася у 2018 році. Місцеві мешканці одразу виступили проти, адже це ставить під загрозу унікальну екосистему ставків. Завдяки багаторічним протестам і численним судам в червні 2021 року земельну ділянку повернули місту. Втім, активісти досі побоюються, що рішення оскаржать у касаційному суді або зненацька з’явиться інший забудовник.
Чому важливо захищати дику природу
Останній місяць у Києві встановилась неймовірна спека. Через зміну клімату висока температура тримається вдень і не опускається нижче 25-30℃ навіть вночі. Висока температура змінюється раптовими і сильними зливами, під час яких випадає ледь не тижнева норма опадів.
Через це особливо важливо в плануванні міста слід віддавати перевагу природоорієнтованим рішенням. Екосистеми на кшталт Совських ставків чи озер на Осокорках сприяють розвитку біорізноманіття, очищують повітря, створюють прохолоду та місце для відпочинку, вважає Ольга Гусакова, експертка з адаптації до змін клімату ГО «Екодія».
(Птах на озері Вирлиця. Фото: Сергій Дубров)
«Місто – це штучно створене середовище, яке впливає на дику природу, але не відмежоване від неї. Урбанізований простір є проникним для багатьох комах, рослин і тварин, природа пристосовується до нових умов. Так виникають екологічні коридори – прихистки дикої природи, де флорі та фауні легше виживати і розмножуватися, звідки вона може розповсюджуватися далі», – пояснює Юрій Малахов, PhD, член ініціативної групи мешканців Харківського масиву.
Рослини
Осокорки і Позняки – перенаселений масив, який часто асоціюється з хаотичною щільною забудовою і відсутністю зелені. У Дарницькому районі, крім Парку партизанської слави, зелених територій для дозвілля просто не існує. Прохолоду й тінь влітку там можна знайти хіба що в торговельно-розважальних центрах.
У 2016 році екоклуб «Зелена Хвиля» здійснив аналіз теплової мапи Києва. Як виявилося, середня температура поверхонь улітку на Осокорках і Позняках сягає 35℃ при рівні озеленення до 10%. Згідно з нормами мінімальний рівень озеленення для територій житлової забудови у населених пунктах має складати від 25% до 40% площі.
«Місцеві жителі коментували, що вони живуть у гетто, а люди похилого віку скаржилися на неможливість перебувати в громадських місцях», – розповідає Олександра Халаїм, голова організації Український екологічний клуб «Зелена хвиля».
(Озеро Вирлиця. Фото: Юрій Пожар)
Не краща ситуація з парками і на правому березі. Від Деміївської площі, що поряд із Совськими ставками, до Солом’янського ландшафтного чи Голосіївського парку 40-50 хвилин ходьби. Інших великих зелених зон поблизу нема.
Парк на вулиці Антоновича також полегшить життя киян у центрі. Згідно з підрахунками ЛУН Місто, якщо неподалік Олімпійського стадіону з’явиться парк, 80 тисяч людей зможуть відпочивати там, пройшовши 10 хвилин, 37 тисяч – пройшовши 5 хвилин. Парк також суттєво підвищить якість повітря у всьому мікрорайоні.
Послуги, які надають екосистеми, можна виразити в грошовому еквіваленті. Приблизну вартість для міста дерев нижнього каскаду Совських ставків екологи оцінили в шість мільйонів гривень на рік.
«Жодна архітектурна форма не може замінити унікальний комплекс екосистемних послуг. Будівлі не виконують функції охолодження і прибирання забруднювальних часток із повітря. По суті, дозволяючи знищувати зелені зони, ми інвестуємо в гіршу якість життя», – пояснює Олександра Халаїм.
Тварини
Важливо пам’ятати, що фотосинтезуюча поверхня є не лише в дерев, але й в трав, кущів і навіть у водорослей на поверхні води. Саме завдяки цьому зарості очерету на Вирлиці продукують велику кількість кисню. Крім того, мілководдя озера є місцем нересту риби, яка може відкладати ікру лише на водні рослини.
(Черепаха Совських ставків. Фото: Микола Миклованов)
«На Вирлиці найбільша на лівому березі Києва колонія мартинів. Це цінні птахи. Завдяки своїй галасливості вони відлякують хижаків і створюють таку захищену територію для гніздування інших птахів, – пояснює біологиня Олена Вакаренко. – У рамках забудови пропонують засипати піском 20 гектарів води. Після цього там вже не буде всієї цієї флори і фауни».
Світ давно стикнувся з великою проблемою зі зменшення комах. Деякі з них можуть облаштовувати свої житла і розмножуватися лише в диких травах. Втручання в природні екосистеми призведе до вимирання таких видів.
У Києві, де дощові води без фільтрів стікають у водойми, заплавні луки на Осокорках очищують воду. Крім того, болотні угіддя підтримують температурний режим і підживлюють ґрунтові води. Совські ставки, затоплені водойми, за рахунок випаровування додають місцевості більше вологи і створюють більш комфортний мікроклімат у цілому районі. Тому зелені зони називають ще «міськими кондиціонерами».
(Качка з каченятами на території Совських ставків. Фото: Наталія Колісніченко)
«Раніше вибір між природою і будівництвом житла завжди падав на користь другого. Але нині проблемою є не так нестача житла, як нерівномірний і несправедливий його розподіл. У такому разі знищення природи просто невиправдане», – зазначає Андрій Яніцький, представник ініціативи «За збереження Совських ставків без забудов».
Чому втручання людини має бути мінімальним
У рамках своїх проєктів забудовники обіцяють зробити благоустрій території, виділити зону для рекреації і «вирішити екологічну катастрофу», яка нібито назріває на озерах і ставках. І Вирлиця, й озера на Осокорках, і Совські ставки дійсно тривалий час стояли занедбані, територія довкола них не прибиралася. Але чий це обов’зок? За законом, коли ділянка переходить на баланс орендаря, на останнього перекладається відповідальність за санітарний стан місцевості. Виходить, забудовник пропонує вирішити проблему, яку створив своєю бездіяльністю.
Будь-яка забудова, навіть якщо вона передбачає якусь рекреаційну зону, просто знищить природне середовище озер і ставків, наполягають екологи й активісти. Чому так?
(Мартини на місці своїх знищених гнізд на озері Вирлиця)
Природна екосистема більш різноманітна, ніж створена людьми паркова зона в місті, там значно більше компонентів, які взаємодіють між собою. Це формує більше зв’язків, а значить – більше сталості. Будь-які будівельні роботи мають довготривалий вплив на цілісність такої екосистеми. Під час робіт зазвичай галасливо, що може налякати місцевих тварин і птахів. Після робіт залишається багато будівельного сміття, що погіршує якість ґрунту та вод, місцеві види рослин часто замінюють декоративними, а це руйнує харчові ланцюги. Як наслідок, тварини, комахи та птахи оберуть собі інше місце для життя і розмноження або, не знайшовши його в місті, просто загинуть.
«Існує поняття антропологічного навантаження на певну територію, – пояснює Оксана Кушніренко з громадської ініціативи «Студія Перехрестя». – Велика кількість людей відлякує тварин. Благоустрій екосистемної зони суттєво відрізняється від парку і має інше функціональне призначення. Парки створені для того, щоб люди багато ходили, там достатньо лав, може бути майданчик для дітей чи занять спортом. Натомість більш-менш дика ділянка повинна обмежуватися невеликими гравійними або ґрунтовими стежинками, не надто сліпучим освітленням. Все має натякати людині про обережну поведінку».
Саме тому захисники Совських ставків та екопарку Осокорки розробили і презентували власні концепції зелених зон з мінімальним втручанням в екосистему і без забудови. Єдиною спорудою на території ставків можуть бути громадські вбиральні, заявляють автори. Територію екопарку Осокорки умовно поділили на зону для активного відпочинку, зону з можливостями для відновлення і пізнання. Окремо виділили зону з підвищеним ступенем захисту природи, куди доступ людей обмежать, зазначає Володимир Євтушевський, член ГО «Екопарк Осокорки».
«На озерах варто зробити більш цивілізованими вже наявні прогулянкові маршрути, прибрати небезпечні дерева, де-не-де передбачити місця для відпочинку (лавочки, альтанки). Тут не має бути акустичного і світлового шуму. Ми бачимо заказник як природнє середовище. Не хочеться, щоб Осокорки були схожим на Співоче поле чи парк «Перемога», де міські озеленювачі змагаються за кращу скульптуру в місті. Такі речі вже є, можливо, вони комусь до вподоби. Але має бути альтернатива для тих, кому важливий доступ до природи у більш-менш первозданному вигляді», – наголошує Юрій Малахов.
Для місцевих мешканців важлива також освітня функція цих ділянок – на Осокорках планують облаштувати місце для birdwatching (спостереження за птахами), а берегами озера Вирлиці вже почали проводити освітньо-пізнавальні екскурсії.
Аби залишитися придатним до життя, Київ дедалі більше потребує зон, вільних від антропогенного впливу. Хочеться, щоб Совські ставки, Вирлиця, Небреж, Тягле, Мартишів через десять років асоціювалися в містян з зеленими зонами дикої природи, а не перетворилися на власні назви житлових комплексів і розважальних центрів.
Оригінал статті – https://hmarochos.kiev.ua/2021/07/22/ekoparky-zamist-zhk-trcz-klumb-i-betonnoyi-plytky-chomu-dyka-pryroda-zaraz-osoblyvo-potribna-kyyevu/