Альбом «Екопарк «Осокорки» – домівка квіткового Києва». Сторінка 8
Волошка лучна (Centaurea jacea)
-
Як медоносна рослина волошка лучна щедріша, ніж її синя сестричка – волошка польова. Медова продуктивність досягає 240 кг з 1 гектара. Мед приємний на смак і досить високої якості. Коли комаха сідає на квітку волошки, тавідкриває серединку і виштовхує з себе горошинку пилку комашці під черевце. А коли комаха летить геть, то серединка знову закривається. Одна квітка може робити до 6 таких виштовхувань. Волошка лучна має суто чоловічі і суто жіночі рослини.
Як медоносна рослина волошка лучна щедріша, ніж її синя сестричка – волошка польова. Медова продуктивність досягає 240 кг з 1 гектара. Мед приємний на смак і досить високої якості. Коли комаха сідає на квітку волошки, тавідкриває серединку і виштовхує з себе горошинку пилку комашці під черевце. А коли комаха летить геть, то серединка знову закривається. Одна квітка може робити до 6 таких виштовхувань. Волошка лучна має суто чоловічі і суто жіночі рослини.
В’язіль барвистий (Securigera varia)
-
Його ще називають горошок кучерявий. Треба знати, що всі частини цієї рослини отруйні, особливо насіння.
Його ще називають горошок кучерявий. Треба знати, що всі частини цієї рослини отруйні, особливо насіння.
Енотера (Oenothéra)
-
Ця рослина – чудовий медонос. У кожній квіточці міститься велика крапля нектару. А ось жовтий пилок бджоли не збирають, бо він дуже липкий і тягнеться за бджолою нитками. Ця квітка родом із тропічних областей Нового Світу. У 17 ст. її завезли у Європу як декоративну рослину. Кажуть, що жодна європейська квітка не розкривається з такою швидкістю, як енотера. В цьому вона абсолютний чемпіон, бо потребує для розкриття лише кілька хвилин. І хоч розкривається квітка швидко, але свій аромат починає поширювати лише з часом. Вона наче спочатку має пригледітися, чи вартий цей світ її пахощів J. Отже, якщо Ви підете на луки увечері, то можете знайти енотеру, зручно всістися перед нею, обрати очима якусь ще не розкриту квіточку і медитувати, невідривно дивлячись на неї J . В процесі медитації квіточка спочатку порадує Вас своєю красою, яка поступово розкриватиметься перед Вашими очима, а потім ще і приємним ароматом J.
Німці цю квітку називають Nachtkerzen – нічні свічки. Ще на неї кажуть місячні свічки. Це тому, що розкривається вона після заходу сонця, та ще і з характерним клацанням.
А грецька назва походить від слів oinos — «вино» і there — «бажання».
Енотера не примхлива,
Хоч, як свічечка, вродлива.
Як насіння дозріває —
Мов з рогатки вистріляє.
Наталя Зубицька
ЕНОТЕРА
Я – квітка Ночі, ніжна Енотера,
Лише для тебе, Місяцю мій ясний,
В своїх бутонах бережу цнотливо
Вразливу сутність поклику п’янкого,
Що лунко снами стислими нуртує.
У світлі Дня, коли панує Сонце,
Твій зблідлий лик, мов спомин, в небі бачу,
І відчуттям тремтить стеблинка кожна
Того, що скоро… скоро має збутись
У доторках звабливого смеркання!
А коли Сонце скотиться у безвість,
І Ти на небо зійдеш, мій єдиний,
Я вся напружусь, в вись Твою схитнуся,
Наповню щастям срібного проміння,
Бутони, що чекати вже стомились.
Так солодко… Так терпко, Місяченьку,
Крізь Ніч до Тебе вибухати цвітом!
Ще квітка! На! І ця Тобі, коханий.
Хай витончені пахощі пелюсток
Віщують те, що й так давно відоме.
Настане День, розтанеш Ти крайнеба,
Зів’януть квіти лагідні на Сонці.
Та не журись у хмарах, срібночолий,
Злеліє знов до присмерку бутони
Твоя нічна красуня Енотера…
Тетяна Чорновіл
Ця рослина – чудовий медонос. У кожній квіточці міститься велика крапля нектару. А ось жовтий пилок бджоли не збирають, бо він дуже липкий і тягнеться за бджолою нитками. Ця квітка родом із тропічних областей Нового Світу. У 17 ст. її завезли у Європу як декоративну рослину. Кажуть, що жодна європейська квітка не розкривається з такою швидкістю, як енотера. В цьому вона абсолютний чемпіон, бо потребує для розкриття лише кілька хвилин. І хоч розкривається квітка швидко, але свій аромат починає поширювати лише з часом. Вона наче спочатку має пригледітися, чи вартий цей світ її пахощів J. Отже, якщо Ви підете на луки увечері, то можете знайти енотеру, зручно всістися перед нею, обрати очима якусь ще не розкриту квіточку і медитувати, невідривно дивлячись на неї J . В процесі медитації квіточка спочатку порадує Вас своєю красою, яка поступово розкриватиметься перед Вашими очима, а потім ще і приємним ароматом J.
Німці цю квітку називають Nachtkerzen – нічні свічки. Ще на неї кажуть місячні свічки. Це тому, що розкривається вона після заходу сонця, та ще і з характерним клацанням.
А грецька назва походить від слів oinos — «вино» і there — «бажання».
Енотера не примхлива,
Хоч, як свічечка, вродлива.
Як насіння дозріває —
Мов з рогатки вистріляє.
Наталя Зубицька
ЕНОТЕРА
Я – квітка Ночі, ніжна Енотера,
Лише для тебе, Місяцю мій ясний,
В своїх бутонах бережу цнотливо
Вразливу сутність поклику п’янкого,
Що лунко снами стислими нуртує.
У світлі Дня, коли панує Сонце,
Твій зблідлий лик, мов спомин, в небі бачу,
І відчуттям тремтить стеблинка кожна
Того, що скоро… скоро має збутись
У доторках звабливого смеркання!
А коли Сонце скотиться у безвість,
І Ти на небо зійдеш, мій єдиний,
Я вся напружусь, в вись Твою схитнуся,
Наповню щастям срібного проміння,
Бутони, що чекати вже стомились.
Так солодко… Так терпко, Місяченьку,
Крізь Ніч до Тебе вибухати цвітом!
Ще квітка! На! І ця Тобі, коханий.
Хай витончені пахощі пелюсток
Віщують те, що й так давно відоме.
Настане День, розтанеш Ти крайнеба,
Зів’януть квіти лагідні на Сонці.
Та не журись у хмарах, срібночолий,
Злеліє знов до присмерку бутони
Твоя нічна красуня Енотера…
Тетяна Чорновіл
Плакун прутовидний (Lythrum virgatum)
-
Це медоносна квітка. Бджілки збирають у ній і нектар, який виділяється цілий день, і пилок. Для бджілок вона дуже важлива, бо саме із її нектару вони заготовляють собі резерви на зиму.
А ще вона має гарні дубильні властивості (використовується для обробки шкіри).
А і із її яскравих квіточок виробляють харчові барвники. Тож цілком можливо, що у кремі на тортику або на великодніх писанках ми маємо барвник із цієї рослинки 🙂
А чому ж плакун. Хіба можна плакати, коли маєш такі гарні, яскраві квіти?! Виявляється, що ця рослинка “плаче” – вона росте біля водойм, боліт, і коли в ній накопичується зайва волога, рослина виділяє її із себе через спеціальні пазухи – “плаче”.
Наші пращури вірили у магічні властивості плакуна. Із його коріння виготовляли обереги, а знахарки використовували рослину для свого зілля. Казали, що плакун змушує плакати відьом і чортів.
Це медоносна квітка. Бджілки збирають у ній і нектар, який виділяється цілий день, і пилок. Для бджілок вона дуже важлива, бо саме із її нектару вони заготовляють собі резерви на зиму.
А ще вона має гарні дубильні властивості (використовується для обробки шкіри).
А і із її яскравих квіточок виробляють харчові барвники. Тож цілком можливо, що у кремі на тортику або на великодніх писанках ми маємо барвник із цієї рослинки 🙂
А чому ж плакун. Хіба можна плакати, коли маєш такі гарні, яскраві квіти?! Виявляється, що ця рослинка “плаче” – вона росте біля водойм, боліт, і коли в ній накопичується зайва волога, рослина виділяє її із себе через спеціальні пазухи – “плаче”.
Наші пращури вірили у магічні властивості плакуна. Із його коріння виготовляли обереги, а знахарки використовували рослину для свого зілля. Казали, що плакун змушує плакати відьом і чортів.
Буквиця лікарська (Betonica officinalis L.; Stachys betonica Benth.)
-
Назва «лікарська» говорить сама за себе. Ця трава завзята лікарка. Бо береться вона і кашель, і астму, і шлунок, і параліч, і подагру, і геморой, і простуду і кровотечі лікувати. Цікаво, що у сербській і хорватській мові ця рослина називається ranilist (лист на рану), у словацькій navadni čistec (та, що лікує рани). А латинська назва буквиці Betonica officinalis походить від назви іспанського племені Vettonier, яке першим у середньовіччі почало її використовувати, як лікувальний засіб.
У середньовічній Європі буквицю часто садили у аптечних садках монастирів і навколо церков. А пофарбована квітами буквиці шерстяна нитка на зап’ясті давнього європейця була улюбленим захистом від відьом J. З 1-го по 16-те століття буквиця була згадана і описана у 25 медичних довідниках лікарських рослин!
Із часів Середньовіччя збереглося багато рецептів за якими буквицю добавляли у вино і пиво – це все дякуючи її ароматові, фарбувальним властивостям і, звісно, лікувальним.
Не дарма в Італії, коли хочуть сказати про якусь людину, що вона на всі руки майстер, кажуть He piu virtù che Bettonica (він має стільки талантів, як буквиця). Адже буквиця у нас не тільки лікарська, а і харчова, і ефіроолійна, і танідоносна, і фарбувальна, і медоносна й декоративна рослина.. Фарба із буквиці виходить буро-оливкова. Нею фарбують вовну.
Британці додають сушені листя буквиці у нюхальний тютюн, а у альпійському регіоні їх просто сушать і курять. Кози і барани, які люблять смакувати яскраві квіти і смарагдове листячко буквиці, мабуть почувають себе при цьому гурманами J.
Буквицю ще називають сорокозубом. До речі, ці квіти бувають і білі, але рідко.
Цікаво, що слово «буквиця» в українській мові означає ще і початкову літеру – це ота така гарна велика розмальована літера, якою часто починаються середньовічні тексти. Хто ж від кого перейняв назву? Літера від рослини, чи рослина від літери? J
Назва «лікарська» говорить сама за себе. Ця трава завзята лікарка. Бо береться вона і кашель, і астму, і шлунок, і параліч, і подагру, і геморой, і простуду і кровотечі лікувати. Цікаво, що у сербській і хорватській мові ця рослина називається ranilist (лист на рану), у словацькій navadni čistec (та, що лікує рани). А латинська назва буквиці Betonica officinalis походить від назви іспанського племені Vettonier, яке першим у середньовіччі почало її використовувати, як лікувальний засіб.
У середньовічній Європі буквицю часто садили у аптечних садках монастирів і навколо церков. А пофарбована квітами буквиці шерстяна нитка на зап’ясті давнього європейця була улюбленим захистом від відьом J. З 1-го по 16-те століття буквиця була згадана і описана у 25 медичних довідниках лікарських рослин!
Із часів Середньовіччя збереглося багато рецептів за якими буквицю добавляли у вино і пиво – це все дякуючи її ароматові, фарбувальним властивостям і, звісно, лікувальним.
Не дарма в Італії, коли хочуть сказати про якусь людину, що вона на всі руки майстер, кажуть He piu virtù che Bettonica (він має стільки талантів, як буквиця). Адже буквиця у нас не тільки лікарська, а і харчова, і ефіроолійна, і танідоносна, і фарбувальна, і медоносна й декоративна рослина.. Фарба із буквиці виходить буро-оливкова. Нею фарбують вовну.
Британці додають сушені листя буквиці у нюхальний тютюн, а у альпійському регіоні їх просто сушать і курять. Кози і барани, які люблять смакувати яскраві квіти і смарагдове листячко буквиці, мабуть почувають себе при цьому гурманами J.
Буквицю ще називають сорокозубом. До речі, ці квіти бувають і білі, але рідко.
Цікаво, що слово «буквиця» в українській мові означає ще і початкову літеру – це ота така гарна велика розмальована літера, якою часто починаються середньовічні тексти. Хто ж від кого перейняв назву? Літера від рослини, чи рослина від літери? J