Ввечері куничник закривається.
Ввечері куничник закривається.
Диво-диво-дивина —
Засвітилася вона.
Царським скіпетром в долині
Всіх дивує і понині.
Наталя Зубицька
Деякими видами гадючника лікують від укусів гадюк – звідси і назва.
У німецькомовних і англомовних країнах цю рослину називають солодким медом (Mädesüß, нім), оскільки її любили добавляти у меди – медові вина.
Бульби на коренях і молоде листя гадючника можна їсти, вони мають солодко-гіркуватий смак. А із квітів заварюють запашний чай.
Цікаво, що у нас рослина асоціюється із ватою, а у німців із шовком. Вони її так і називають Seidenpflanze (шовкова рослина). Шовчиною і диким шовком називається ця квітка і у нашій народній мові. Коли квіти відцвітуть, то на голівках з’являються коробочки, у яких міститься вато- або шовкоподібний пух для захисту насінин. Обов’язково знайдіть восени цю рослину, щоб переконатися, як цікаво це виглядає! У 17-му столітті, коли ваточник з’явився у Європі, пухнасті волоски, які оточують насіння, додавали під час виготовлення шовкових, бавовняних і шерстяних тканин, що надавало їм легкого привабливого блиску.
Латинська назва ваточника Asclepias по імені бога медицини Асклепія. До Сирії ваточник сирійський не має ніякого відношення, бо походить із Північної Америки. Так помилково його назвав італійський мандрівник, який сплутав цю рослину із іншою.
Англійці іменують цю рослину milkweed – молочна трава – через її молочний сік, який виділяється на зламі. Із цього молочного соку раніше намагалися навіть виготовляти штучний каучук.
За свої гарні і духмяні суцвіття і гарне виразне листя ваточник полюбився флористам.